Село Золоте знаходиться
на відстані 12 км від районного і 135 км від обласного центру Рівне.
Історія виникнення села
сягає 1548 року. Саме цією датою зафіксовані спогади про Золоте. Також згадка
про населений пункт Золоте збереглась у назві місцевості «старе Золоте», що за
2 км від сучасного села. За переказами «старе Золоте» було зруйноване татарами
близько кінця 15 ст. До 1640 року село було розташоване ближче до Заморочення
(нині село Лісове) в самому лісі. Здавна село ділилося на дві частини – кутки.
Золоте має два «кутки»: «кучанці» та «остережані», які розділяються між собою
річкою Сирець.
За даними
історика-дослідника Олександра Цинкаловського Золоте на кінець 19 ст. належало
до Рівненського повіту Висоцької волості. Тут було 95 домів та 548 жителів,
працювали водяний та паровий млини, каплиця. Існує декілька легенд про
походження назви села Золоте : копав чоловік криницю та й викопав шматок
жовтого металу; їхали селом пан із панею та й загубила пані свій золотий
перстень; Петро І, заготовляючи деревину для будівництва суден в цих лісах,
промовив: «Тут золоте дно!».
Приваблює туристів
природа біля села Золоте, зокрема озеро Сомине. Сомине є зоною відпочинку для
всієї області: Крім чистої води і риба тут гарна водиться.
В Золотому діє
Свято-Михайлівський храм. При церкві працює недільна школа. З уст старожилів
дізнаємося, що була в селі чудодійна криниця. Водою з цієї криниці люди зціляли
собі очі. Навіть з далекого Пінська люди пішки приходили, щоб промити очі водою
з цієї цілющої криниці.
Славиться Золоте
народними майстрами вишивки: Бойко Н., Дерун У., Кохан Є., Сульжик Т., Гриневич
Т.; в'язання – Буба Т., Стасюк Н.; різьби по дереву – Черпак К., Драганчук М.;
виробництва кошиків та кошелів – Буба В.
Територія села
складається з 197 господарств та 648 жителів. Площа населеного пункту становить
70 кв.км.
На території села є
школа, ФАП, діє 5 магазинів.
