Біля села Вербівка розташовані два озера: Почаївське велике і
Почаївське мале, а також гідрологічні заказники: «Озеро Велике Почаївське» та Золотинський заказник.
Вербівка відома під
назвою Річиця. Вперше згадується Річиця у письмових джерелах у 1648 році. В
кінці 19 ст. тут було 85 домів та 577 жителів. Скарб з монет 1661 року знайдено
на сільському кладовищі у 1973 р. У 1910 р відбулось повстання селян.
«Крестьянський бунт с кровавым исходом» - так назвала царська преса збройну
боротьбу жителів Вербівки з класовими гнобителями. Повстання було реакцією на
проведення Столипінської аграрної реформи по руйнуванню селянської общини, що
несло зубожіння і розорення селян. Події розгорталися так: 28 травня 1910 р. в
село під охороною 60 солдатів прибули землеміри, волосне начальство, місцевий
поміщик Ісаєв. Прибулі розпочали перемірювання і опис общинних земель. Односельчани
зрозуміли, що від них хочуть відібрати кращу землю на користь пана і ще більше
обложити податками. Все село: і старі і малі зібралися біля землемірів (близько
300 чоловік) і почали шкодити їх роботі. Солдатам дали наказ негайно розігнати
натовп. Але нагайки були зустрінуті камінням, кілками і навіть вилами. Почалась
кривава сутичка, в якій вбили землеміра. Також смертельно поранили солдата. Був
даний наказ стріляти, внаслідок: одного селянина вбито, І7 – поранено. Через
декілька днів у село прибув сам Волинський генерал і 300 солдат. Почалося
слідство: до відповідальності притягнули жителів села, 17 забрали в
арештантську роту. Так і не вдалося провести Столипінську земельну реформу в
селі.
Село Вербівка по
особливому потерпало в роки Другої Світової війни. Фашисти розстріляли 36
жителів села єврейської національності, 71 чоловік вивезли на каторжні роботи
до Німеччини. За допомогу партизанам гітлерівці спалили село і чудом уціліла
лише одна хата. Населення села під час війни жило в землянках. У роки війни та
перші післявоєнні роки Вербівка знаходилась в районі активних дій УПА.
12 січня 1944 року
Вербівка визволена від німецьких окупантів, 48 сельчан воювали на фронтах
Другої світової.
На сьогоднішній день
населення села становить 514 осіб. В селі є фельшерсько-акушерський пункт, 2
магазини. В 1985 році вступив в дію сільський клуб на 220 місць. В 1976 році
побудовано неповну – середню школу на 320 місць. До послуг односельчан
відділення зв'язку та бібліотека. Біля села розташоване родовище, де проводиться
видобуток торфу.
