Висоцьк – село, що
знаходиться на відстані 22 км від районного центру м. Дубровиця та 147 км від
обласного центру м. Рівне. Село підпорядковується Висоцькій сільській раді.
Перша писемна згадка
про Висоцьк датується 1005 р., хоча археологічні розкопки свідчать, що ще
задовго до цього тут вирувало життя. Багато пам'яток із кам'яного віку
розкидано по околицях Висоцька, що свідчить про споконвічне заселення цієї
території. З археологічних пам'яток часто можна тут знайти намиста з червоного
сланцю. Поблизу Висоцька стояли поселення доби неоліту та бронзи, скотарських
племен. Висоцьк, був відомий під назвою Вишгород (Височко) – містечко над рікою
Горинь. Своєю назвою воно завдячує високій горі, насипаній людськими руками, на
якій колись височів замок. З одного боку Висоцьк омивають води р. Горинь, а з
другого – р. Серет, утворюючи ніби острів, який із землею поєднують мости і
греблі. З лівого боку, де лежить сам Висоцьк, околиця колись називалась
Заріччям, а з права – Поліссям.
Згідно з описом Е.
Рулівського, тодішнього власника, місцевість в 1116 р. належала руським князям.
Наприкінці ХІІ ст. Висоцьк належав до Дубровицького удільного князівства. В 12
ст. місцевість належала князям Дубровицьким, з 1476 р. – князю Тимофію
Масальському, а пізніше – князям Гольшанським. В 1481 р. князя І. Гольшанського
разом з останнім київським князем Михайлом Олєльковичем за заговір проти короля
віддати в Києв казнити, і Висоцьком керував Юрій Гольшанський. В 1502 р. князь
поніс поразку від татар, що напали на Дубровицю і цілком знищили замок та
місто. Після цих подій князь Юрій побудував на острові, оточеному річками
Воробина і Сельце, монастир Миколая (за чудесне сцілення його родини).
У 1537 р. Юрій
Гольшанський збудував замок, який заповів землі в своїй другій дружині Марії,
княжні Сангушківні, дочці маршала волинської землі разом з Пустинським
Михайлівським монастирем. Середньовічне городище розташоване на східній окраїні
сучасного села на лівому березі Горині. Давнє укріплення було збудоване на
мисі, що підвищується на 6-8 м над заплавою річки. Площадка городища
чотирикутна у плані, розмірами 95х75 м. Із північно-західної сторони вона
захищена ровом завглибшки до 3 м, оборонні вали не простежуються. В культурному
шарі на городищі зустрічаються уламки глиняного посуду ХІІ–ХІІІ ст. Поряд із
фортецею існувало велике давньоруське поселення, його сліди виявлені на
берегових схилах на південний захід і північний схід від городища. В 1593 р.
під час повстання Наливайки козацько-селянські загони напали на Висоцьк і
спустошили місто і замок, пізніше те саме зробили козаки під приводом Топчини і
Сульжини, а в 1641 р. велика пожежа знищила замок і місто.
У лютому 1596 р. через
містечко пройшли повстанські загони С. Наливайка, перебування яких
вплинуло на антифеодальний рух (потужні виступи селян відбулися у 1613 р.).
На початку XVI ст.
Висоцьк став значним торговельним центром, тут навіть була пристань. Звідси
ходили невеликі судна, на яких перевозили товари з Волині до Польщі та
балтійських портів. Завдяки вигідному географічному положенню Висоцьк почав
швидко зростати. На початку ХVІІ ст. він став економічним центром Висоцького
ключа.
Висоцьк згадується як
містечко Пінського повіту у 1643 р. як маєток князя Льва-Миколая
Соломерецького. За документом 1667 р., виданим єпископом, князем Гедеоном
Чертинським, містечко належало Дмитру Жабокрицькому.
Під час визвольної
війни 1648–1654 рр. у Висоцьку та його околицях відбулися селянські виступи. На
початку 1649 р. річка Горинь стала кордоном між польськими та
селянсько-козацькии військами. Проте по закінченню визвольної війни Висоцьк
залишився у складі Польщі. Польське гноблення спричинило селянсько-козацьке
повстання в 1664 році. Новий власник містечка правобережний гетьман Павло
Тетеря відбудував замок. У 1668 р. Тетеря переписав Висоцький маєток єзуїтській
колегії, які були господарями до 1773 р., а маєток став державним.
З 1793 р. Висоцьк
входив до Пінського повіту Мінської губернії, а у 1805 році його включили до
Ровенського повіту Волинської губернії. Тодішній власник Висоцька заклав парк
біля замку, а за 2 км від містечка заснував голландську колонію
Софіївку. Голландці розводили велику рогату худобу й коней, виготовляли сири.
В першій половині ХІХ
ст., крім торгового центру, у Висоцьку було дві вулиці – Задвір’я та
Підвисоцьк. Тут мешкали торговці, ремісники й селяни. В кінці 19 ст. в містечку
було 217 дворів і до 2 тис. жителів – 1.702 правосласних українців, 13
католиків, 100 євангеликів і євреїв. В 1877 р. на місці колишньої збудували
нову церкву, була синагога, олноклясова школа, проходили щомісячні ярмарки.
Першу (парафіяльну) школу було відкрито в 1864 році. З 1878 р. діяло однокласне
училище, а в 1909 р. його реорганзували в двокласне.
За переписом 1911 р. в
Висоцьку було 1816 жителів, волость, міщанська управа, земська поштова станція,
двоклясова школа, фельдшерський пункт, аптечний магазин, 16 крамниць, державна
горільчана крамниця, 5 річних ярмарків. У земельній власності Ісакова Сергія
було 9.010 десятин.
Роки першої світової
війни та революційні події перш за все жорстоко вдарили по населенню: занепад
господарства, розруха. З 1917 по 1939 рр. влада постійно змінювалась з
радянської на польську і навпаки. Становище людей ще більше погіршилося.
На початку 1940 р.
Висоцьк і колишні села Висоцької гміни були включені до складу Ровенської області
УРСР. Висоцьк став районним центром (до 1959 р.). Під час Другої світової війни
тут діяли як партизанські загони, так і воїни УПА. Дуже сильно постраждало
єврейське населення містечка під час Другої світової війни – майже всі вони
були знищені фашистами.
В повоєнні роки
відбувалася відбудова господарства села, створювалися підприємства,
соціально-культурні, оздоровчі, навчальні заклади.
Сьогодні Висоцьк
– одне з найбільших сіл Дубровицького району, осередок освіти і культури.
Туристичними об’єктами та об’єктами культурної спадщини села є: музей історії
с. Висоцьк, публічно-шкільна бібліотека з музейною експозицією, поселення VI–IV
тис. до н.е., І тис. до н.е., ХІ ст. (хут. Чорновирка, ур. Осувли), городище та
селище ХІІ–ХІІІ ст. (центр с. Висоцьк), військове кладовище, пам’ятний знак
землякам, які загинули у роки Другої світової війни, могили радянських воїнів і
партизанів, братська могила воїнів УПА (с. Висоцьк-Вербівка, біля кордону з
Білоруссю), єврейське кладовище, меморіальна дошка Петру Красюку українському
письменнику-сатирику, байкарю.
Відомі особистості,
пов’язані з історією села: письменник-сатирик, байкар Петро Харитонович Красюк,
краєзнавець Яцута Григорій Васильович, князь Юрій Гольшанський, гетьман Павло
Тетеря.
